Я сижу у пустій квартирі і помалу божеволію. 
згадую твою посмішку...дитячий сміх без причини. згадую наші безглузді витівки, наші  підпільні клички, огірки, розкидані в мене в кімнаті, спирт, раз за разом, супермужика..
ці думки без дозволу лізуть мені в голову і так розчулюють..хочеться ще раз прожити ті безтурботні хвилини що я провела з тобою.Хочеться просто йти по вулиці і сміятись як скажені, хочеться втікати з пар і лазити поза кущаками.Хочеться влітати на бабки і крутити шпіглі віглі по пікапу...
Боже, так багато хочеться змінити.Хочеться повернути час назад і сказати що відчуваю у відповідний момент. Я завжди була з тобою відвертою...та сьогодні як ніколи хочеться бути чистішою від усіх.  Мабуть відчуваю просто провину. Ти ж знаєш, що люди не ідеальні.

(Продолжить)

Так, я можу відчепитися від тебе.. та я не хочу. Бо прийдеться кардинально змінити своє життя.. 
Зміни це найцікавіше?? фіг з тим.. Це брехня 
Перший раз в житті не хочу тебе міняти. Не хочу міняти нашу дружбу. Бо я вірю-це дружба... 
Боже, як хочеться заснути надовго, а проснувшись побачити глибоке синє небо, відчути запах чаю, меду і твого тепла, хочеться відчути дотик твоєї дружньої руки. 

Я панічно боюся твого мовчання

Твоє мовчання так виснажує. Воно просто вбиває мене.
Ти кожен раз вириваєш шматочок мого серця і нещадно викидаєш його на брудний паркет. Ти топчеш його своїм дорогим взуттям. Ти танцюєш і просто вбиваєш шматочки мого почуття...
Кожен мяз, що бере участь у твоїй нещирій п*яні посмішці, ніби навмисне хоче принизити мене.
Я завжди думала, що я сильна, та вчора я відчула себе такою крихітною і безпомічною. 
А моє пошматоване серце просто хотіло твого тепла...
Я б пробачила тебе! Я б забула це, якби ти сказав - що все насправді не так. Якби ти сказав, що тебе переборов алкоголь, а твої почуття тимчасово були в стані гіпнозу...
Боже, тепер я розумію, що найбільше я боюся мовчання..Я панічно боюся твого мовчання..

Моєму шоколадному хлопчику

Ти мій найсолодший шматочок шоколаду. Ти не чорний, не молочний, не з горішками…а просто мій.. Найкращий..зі смаком ніжності…

Я дивлюсь на тебе і так волію відкусити щонайсолодший і найбільший шматочок . Так хочеться відчути, як ти танутимеш на моїх губах. Мої смакові рецептори просто божеволіють від твого присмаку… Та я боюся доторкнутися і зіпсувати твою досконалість. Ти такий чистий і  ще зовсім невинний. За твоєю глянцевою обгорткою ховається смак любові і ніжності..Ніжності..Ніжності. Ти не бійся,  я не заподію тобі шкоди… Я просто не зможу заподіяти тобі шкоди!

Кажуть, що я солодкоїжка. Та це далеко не так… Я люблю лише один вид шоколаду – найкращий – твій! Я божеволію від тебе, мій шоколадний хлопчику. Я буду дарувати тобі своє тепло. Але так обережно і дуже ніжно, бо я боюсь, щоб ти не розтанув від мене. Я хочу щоб ти залишався таким як ти є…Не чорним, не молочним, не з горішками…А просто моїм!

Твої очі

Коли я дивлюся на небо, я бачу тебе. Твої очі такі ж глибокі і лазурно-сині. Коли ти злишся – в них ховається вечірнє небо. Сотні тисяч зірок дивляться на мене і я не бачу злості. Вони так точно повторюють контури мого обличчя.

А он впала зірка-сльоза. Я завжди загадую бажання, коли ти плачеш. І воно завжди здійснюється, бо твої зорі приносять мені удачу.

Коли в твоїх очах сяє сонце – я відчуваю себе найщасливішою в світі. Мені хочеться ніжитися під ним і насолоджуватись його теплом. Я ніколи не пропускаю жодного промінчика, бо я розумію, що ти даруєш його мені. А твої дарунки я берегтиму все своє життя. І білого плюшевого Бублика, і валентинку, що ти подарував на «Закоханих» і навіть зів`ялі білі троянди, які пахнуть ніжністю і твоїми дорогими парфумами.

Коли тебе немає – я завжди дивлюсь на небо і відчуваю, що ти поруч. Як добре, що небо безкрає!

13/04

Мої мрії

Так хочеться сховатися від усього світу…Побігти десь до заходу сонця і просто спостерігати як тьма переборює останні промінчки сонця…День закінчується, а так хочеться, щоб він забрав все з собою…Все оте негативне і таке набридливе…двійку з математики….сварку з подругою, мамину образу і мою нерозділену любов… так хочеться просто відпочити від самої себе…

Чому я плачу? Мене називають маленькою плаксійкою, та вони не знають, що таке щастя плакати…Сльози забирають твій біль, надмірну вагу твоєї душі і народжують мрії… Оті рожеві, невинно дитячі, але такі справжні… Мрії про великий будинок, двійню дівчаток і навіки коханого брюнета з теплими очима. Мрії про кудлатого білого пса і про вічне життя батьків. Мрії про сімейний автомобіль і жіноче щастя…чи то про жіночий автомобіль і сімейне щастя…?)

Чому я плачу? - Я хоч щоб мрій було більше…Хочу щоб вони здійснились …хочу щоб вони були…Я буду плакати… Бо сльози - то мрії.  Мої сльози…мої мрії…

А ти знаєш, що ти нестерпний?Це є так…ти нестерпний. Просто нестерпний

Короткий запис..але цим все сказано…А чим ще можна передати, що я тебе не можу перетерпіти таким як ти є? Якими словами тобі пояснити, що ти не ідеальний і кому як не мені ця «не ідеальність» так подобається…Мабуть ти не розумієш, що я ладна лупцювати тебе годинами а потім тиждень цілувати твої рани і сльозами зцілювати твоє тіло…Ти мабуть не розумієш що означає слово тепло, ти мабуть ніколи не чув про людяність і любов…

А хочеш я навчу тебе просто бути щасливим?? Я обіцяю це в мене вийде…Я навчу тебе любити посмішку, цілувати руки і щиро радіти разом…Я хочу бути твоїм вчителем і ….прошу довірся мені .

Я не зможу зробити тобі боляче бо…просто не зможу…Пригорнись до мене і давай просто помовчимо…про людяність… про любов…про ідеальність,  про довіру і …ехх нестерпність…давай просто помовчимо…

Я обожнюю спостерігаю за весняними квітами. Мені завжди цікаво, звідки у такого тендітного творіння природи стільки сили. Крізь мерзлу чорну землю на світ пнеться диво - соковите стебло ніжності і краси, весни і життя.
З приходом квітня так хочеться жити по новому… Хочеться залишити все буденне, одноманітне десь далеко позаду. Нехай воно розтане з брудним останнім снігом і не повертається більш ніколи. Хочеться викинути старий одяг, брудної палітри, змінити зачіску, закохатись і разом з цим викинути з своєї душі все наболіле і нікому не потрібне. Хочеться змінити маску самотності на маску тепла. Так хочеться перетворитись на весняний пагінець. Бути таким же соковито-зеленим і всіма очікуваним. Хочеться пахнути весною, кохати по-весняному,  жити весною.
Я  народилась весною, тому обожнюю її. Мені так важко встояти перед красою її ніжності і досконалості.
Якби я була на місці весни, я б ніколи не помирала. Я б дарувала людям радість життя і квіти. Квіти то моя пристрасть…Моя пристрасть – то весна!..

Щоранку я прокидаюсь і дивлюзь кріз напівпрозорі гардини на клаптик синьої блакиті, що підперезаний білим пухом хмарин. Я щомиті намагаюсь вловити промінчики липневого сонця і відчути його дотик на своїх очах. Я прокидаюся у такі сонячні дні і мені так хочеться жити. Новий день надає мені стільки сили і тепла, що я як сонячний зайчик літаю по квартирі, роздмухуючи всюди пил вчорашньої холодної ночі. Бо я так люблю коли в квартирі сонячно і тепло.
Я хочу побажати і тобі такаго ж тепла і радості..Я хочу щоб ти посміхнувся, прочитавши мою смс і відчув мою посмішку. Ну посміхнись! В тебе ж така сонячна посмішка. Посміхнись і тобі стане веселіше. Ти відчуєш сонячне тепло і мій теплий привіт)