Я обожнюю спостерігаю за весняними квітами. Мені завжди цікаво, звідки у такого тендітного творіння природи стільки сили. Крізь мерзлу чорну землю на світ пнеться диво - соковите стебло ніжності і краси, весни і життя.
З приходом квітня так хочеться жити по новому… Хочеться залишити все буденне, одноманітне десь далеко позаду. Нехай воно розтане з брудним останнім снігом і не повертається більш ніколи. Хочеться викинути старий одяг, брудної палітри, змінити зачіску, закохатись і разом з цим викинути з своєї душі все наболіле і нікому не потрібне. Хочеться змінити маску самотності на маску тепла. Так хочеться перетворитись на весняний пагінець. Бути таким же соковито-зеленим і всіма очікуваним. Хочеться пахнути весною, кохати по-весняному,  жити весною.
Я  народилась весною, тому обожнюю її. Мені так важко встояти перед красою її ніжності і досконалості.
Якби я була на місці весни, я б ніколи не помирала. Я б дарувала людям радість життя і квіти. Квіти то моя пристрасть…Моя пристрасть – то весна!..