О 8 ранку її розбудив пронизуючий біль. Ломало ноги, шию. По тілу невідомо звідки розкидались невеликі синьці. В голову моментально лізли думки про вчорашній вечір. Точніше ніч. Точніше ранок. Серед гармидеру думок найбільш за всіх голосила огида. Їй наче було мало місця у хмільні голові і вона щосили намагалась виштовхнутись назовню.
Душа і тіло болілти від кохання. Від брудної подоби пристрасті.