Shut up!

Вони розлітались по чистій квартирі, як пил. Вони осідали на сімейному фото, на дитячих іграшках, на вустах. Вони пролізали крізь маленькі шпаринки у підлозі і щосили намагались проникнути у серце і зіпсувати його чистоту. Вони так болюче ранили душу і засмічували її червоно-кров*яне лоно. А там, потрапивши в кров перетворювались, на бруд,  що розтікався як сивий дощ по лобовому склі автомобіля.
Як же вони дратували її барабанну перетинку, та вона нічого не могла подіяти.
Вона ховала голову у коралову ковдру, намагаючись сховатись від грязюки його слів. А він щосили поливав її багнюкою, криком, брехнею.

Вони - лайливі слова, що переросли з бракованого насіння їх кохання.