ванильно-нежная внутри(с)

субота, 23 липня 2011 р.

Де ти?

Де ти, Любове? Я так довго чекаю тебе..шукаю тебе. Язнаю, що краще забути про все і просто жити. Просто насолоджуватися посмішкаминезнайомих перехожих, гратися з чужими дітьми, з сусідським котом, якого я такне люблю, мріяти про щеня і співати в душі. Та я не можу так. Іноді меніздається, що я все життя буду займатися дурнею і буду самотньою. Все що я роблюперетворюється на безглузду трату часу без тебе, моя любове.
Де ти? Я так мріюпро тебе. Я хочу віддаватися тобі, я хочу впустити тебе в моє серце і більшеніколи не відпускати. Та тебе десь немає…Хоча, я відчуваю що ти поруч, десьдуже-дуже близько, на відстані долоні.
Я відчуваю твоє тепло. Я малюю тебе своєю рожевою гуашшюі наспівую свою улюблену мелодію, бо мені здається, що в цій пустій кімнаті єти, Любове. Голосно аплодуй мені, бо я співаю лише для тебе, моя єдина і такажадана!

А чого ти не хочеш зняти невидиму маску і познайомитися?Я б так довго милувалася тобою. Твоїми глибокими очима, твоїм жаданим станом іпосмішкою. Ти ж знаєш я закохуюсь у посмішку. Вона ніби зачаровує мене своїмтеплом і солодким нектаром. Твої губи…Я можу годинами дивитися на їх червониймед і навіть не торкнутися, якщо ти так хочеш! Я можу очима гладити твої плечі,волосся і ти навіть не відчуєш цього. Дозволь відчути твій запах, що так нагадуєдощовий літній день.
Я любитиму тебе всім серцем, кожною клітинкою свогонедосконалого тіла і віддаватиму тобі всю себе. Хочеш – привласни мої почуття!Я хочу буду твоєю і робити все, щоб ти був щасливим. Я хочу прасувати тобісорочки, готувати твій улюблений борщ, робити з нашими дітьми уроки і даруватитобі кохання щохвилини.
Я все зумію зробити правильно, тільки давай вже нарештіпознайомимось. Давай вже нарешті підемо на побачення. Ти подаруєш мені моїулюблені рожеві тюльпани, чи білі конвалії, чи банальні, але такі ж коханітроянди.. та яке це має значення. Давай вже поцілуємося вперше. Впершепрогуляємо цілу ніч вулицями міста. Вперше зізнаємось у коханні. Ех…Давай хочаб познайомимось! Чому ти тікаєш від мене? Я люблю грати хованки, та чого тизаховався десь так, що я не можу тебе знайти?
Нічого…я дуже скоро зроблю це і більше ніколи не будуробити цих безглуздих записів у щоденнику. Ми будемо робити це разом. Але тодіми писатимемо лише про наше щастя! Бо я знаю - ти так же хочеш щоб про нашекохання знали всі!

Немає коментарів:

Дописати коментар